Новини України

Монстр, якого створив Кремль: шокуючі методи Stasi – німецької спецслужби

Міністерство державної безпеки або ж Stasi— каральний орган у Німецькій Демократичній Республіці. Організація була споріднена з радянським КДБ та тісно співпрацювала з ним. Що відомо про найпотужнішу і найчисельнішу спецслужбу 20 століття — читайте в матеріалі 24 каналу.

Після поразки Німеччини у Другій світовій війні, країна залишилася роздробленою, поділеною на чотири частини: радянську, британську, американську і французьку.

На відміну від інших країн, СРСР у своїй частині Німеччини вирішив утворити окремий соціалістичний уряд. По-факту, створити нову державу. Так у 1949 році з’явилася горезвісна Німецька Демократична Республіка.

Німецька Демократична Республіка
Лідери НДР – президент Вільгельм Пік і прем’єр-міністр Отто Гротеволь, 1949 рік

У 1950 році в НДР створили Міністерство державної безпеки, що з німецької перекладається як Staatssicherheit, скорочено – “Штазі”. З’явилося воно з метою тотального контролю.

Як в СРСР, НКВД і КГБ контролювали всіх і все, так і агенти “Штазі” сунули свій ніс всюди, де тільки можна. Особливо це стосувалося тих, хто ніс загрозу соціалістичному режиму. У документах відомство фігурує як “щит і меч” Соціалістичної єдиної партії Німеччини.

“Штазі” була репресивним апаратом, яким по факту керувала урядова верхівка Кремля. Щоправда, методи роботи відрізнялися від радянських. А в деяких випадках навіть перевершували їх.

Вони були створені спецслужбами СРСР. В принципі, “хресним батьком Штазі” вважається Берія,
– зазначив Олександр Ратковський, член Бюро досліджень історії спецслужб. 

“Думаю, це достатньо красномовний факт, аби сказати, що “Штазі” фактично була копією НКВД. Чому вона стала успішнішою? Думаю, що на неї робили ставку як на головний, крайній форпост радянського впливу”, – додав він.

У часи Холодної війни “Штазі” вважали найпотужнішою спецслужбою у світі. Агенти цього органу знали все практично про кожного жителя НДР. У них навіть був свій девіз: “Неважливої інформації не існує”.

У підвалах Міністерства державної безпеки було досьє практично на кожного жителя країни. Якщо поставити усі полички із архівами в один ряд, вони простягнуться на 110 кілометрів. Це не враховуючи інформації із 23 тисяч магнітофонних записів, понад 2 мільйонів фотографій і 10 тисяч мішків із Geruchskonserven.

Що таке Geruchskonserven? Дослівно це звучить як “законсервовані запахи”. У розпорядженні агентів “Штазі” були ампули із “запахами” підозрюваних осіб. За потреби їх відкривали і за допомогою псів легко знаходили людину.

Методи
Так виглядали Geruchskonserven

“Законсервовані запахи” – це, наприклад, тканина зі стільця, на якому сидів підозрюваний. Або якийсь його одяг, здебільшого викрадений у його ж квартирі. 

“Штазі” могли відслідковувати будь-кого серед натовпу, використовуючи радіоактивні елементи. Наприклад, підсипали комусь маленьку їх частинку на одяг і потім відслідковували цю людину за допомогою датчика Гейгера.

Тобто контроль над населенням був, в принципі тотальний. Населення могло цього не помічати до того моменту, як не зникав їхній сусід, матір, бабуся.

Особисте листування та посилки. Йому приділяли чи не найбільше уваги. Ящики з поштою біля будинків постійно фотографували і стежили за ними. Коли хтось кидав туди конверт, його обережно відкривали, перечитували і клали назад.

У випадку якщо щось здавалося підозрілим, конфісковували лист і затримували отримувача. Утримати в секреті хоч щось було фізично нереально.

Так, можна стверджувати, що “Штазі” контролювало абсолютно усі аспекти життя в НДР,
– запевнила Діана Зварун, член Бюро досліджень історії спецслужб.

Ще один приклад – посилки. Із Західної Німеччини в НДР щороку відправляли майже 25 мільйонів передачок і працівники “Штазі” відкривали кожну із них.

Директором “Штазі” був Еріх Мільке. Саме завдяки йому структура заробила свою сумнівну репутацію. За його головування спецслужба стала однією із найуспішніших і наймогутніших. 

Еріх Мільке
Директор відомства Еріх Мільке

Фактично, він був єдиним главою відомства з 1957 по 1989 роки. І його параноя стосовно зради за кожним кутком штовхала його на абсурдні речі. Репутація Мільке йшла далеко перед ним. Його всі знали, поважали і боялися.

Мільке був фактично Гітлером свого часу. Він створив “державу в державі”, яка мала величезний вплив і не підпорядковувалася іншим державним органам,
– зазначив Радковський.

До речі, від співробітників, а особливо кандидатів на вступ у “Штазі”, Мільке вимагав повної відданості. Новобранці складали присягу в якій клялися “боротися із ворогами соціалізму”.

За порушення такої клятви працівників “Штазі” вносили у чорний список. В тюрму ніхто не садив, одразу стріляли. Долучившись одного разу до цього відомства, вийти можна було лише двома шляхами: на пенсію,  відслуживши із так званою “гідністю”, або померти.

За людьми стежили всюди. Ніхто і ніколи не знав про те, хто зливає інформацію. “Стукати” міг навіть сусід чи найкращий друг. Імена інформаторів стали відомі тільки після воз’єднання Німеччини і відкриття архівів “Штазі”.

Архів
Після відкриття архівів “Штазі” стали відомими імена інформаторів

Сьогодні можна дуже просто дізнатися хто за тобою шпигував. Але німці не часто користуються цією можливістю, бо бувало так, що інформаторами відомства були навіть найближчі родичі.

Усім цим методам німці завдячують своїм радянським колегам. Вони тісно співпрацювали між собою і ділилися інформацією по всіх фронтах, яка могла принести користь обом країнам.

Доходило навіть до того, що відкривалися так звані “філії” чекістів у Німеччині, а права на території тодішньої НДР були такими ж, як і у себе в СРСР. Кремль створив монстра, який не те, що став його копією, а навіть перевершив свого творця.

Чекісти “передали” німцям свій досвід у переслідування дисидентів. Щоправда, агенти “Штазі” робили це вишуканіше, ніж їхні радянські “друзі”. Один із методів називався Zersetzung.

В чому суть методу Zersetzung? Максимально принизити і психологічно збити людину з пантелику.  Коли нікого не було вдома, спеціальні агенти приходили і переставляли речі місцями.

Агенти постійно надзвонювали серед ночі, переставляли будильники чи приносили під будинок різні посилки. Людина думала, що потрохи сходить з розуму. Нерідко у такий спосіб жертв доводили навіть до самогубства.

“Могли навіть доходити до таких цинічних способів, як відправляти молодій сім’ї гроб для дитини”, – розповіла Зварун.

“Штазі” тримали на своєму контролі і “Берлін-Хоешенхаузен” – тюрму, в якій тримали тих, хто намагався утекти на Захід, інакодумців. Інколи дисидентів і тих, хто просто виглядав підозріло.

Там їх жорстоко катували і вивідували різну інформацію про діяльність і можливу причетність до груп, які бажають повалення режиму в НДР. 

Колись “Берлін-Хоешенхаузен” належав СРСР і мав назву спецтабір №3. Там фізично розправлялися над людьми. А в 1950-х це стало центральною тюрмою попереднього утримання “Штазі”. Секретним місцем, яке стерли із усіх можливих карт.

Тюрма
“Берлін-Хоешенхаузен” – в’язниця “Штазі”

За словами колишнього в’язня тюрми Петера Кеупа, ставлення до них було дуже своєрідним. Працівник тюрми щоразу питав, чи може якось допомогти. Одного разу Кеуп запитав, чи могли би повернути блок сигарет, який був у його наплічнику, оскільки дуже хотів курити.

Мені відповіли: “Так, звичайно”. Коли я повернувся в камеру, на столі лежав мій блок сигарет, але без сірників і запальнички. Вони спеціально це зробили. Я так і не покурив,
– пригадав він.

 Кеуп за фахом був істориком. За такими людьми агенти “Штазі” пильнували в обидва ока.

Окремої уваги заслуговує стеження за політиками у різних країнах. Одна із таких історій трапилася у Вашингтоні, точніше у посольстві Західної Німеччини.

Еллен Ромеч у США. Туди підіслали Еллен Ромеч – неоднозначну фігуру, довкола якої крутиться немало міфів і легенд.

Еллен Ромеч
Еллен Ромеч

Річ у тім, що в 1960-х її нарекли шпигункою і звинуватили у причетності до “Штазі”. За однією із версій, Ромеч влаштувалася на роботу в один із клубів, де часто крутилися високопосадовці. Там вона нібито витягувала із них інформацію і передавала в НДР. 

Їй пришили любовні стосунки із Кеннеді (35-ий президент США, – 24 канал). За справу одразу взялися ФБР. Хоча причетності до “Штазі” довести не вдалося, її все одно вислали зі США.

Карл-Хайн Куррас. Він працював поліцейським у Західному Берліні і був інформатором “Штазі”. Куррас Зливав агентам інформацію про співробітників, кадрові перестановки, специфіку роботи різних поліцейських відділків в усіх планах, які розроблялися проти НДР.

До співпраці Курраса ніхто не примушував. Він прийшов сам і запропонував свої послуги. З відведеною роллю впорався непогано, адже після звільнення із “Штазі” залишився живим.

Карл-Хайн Куррас
Карл-Хайн Куррас

А от “поперли” його через інцидент, який трапився у червні 1967 року. На вулицях зібралися мітингувальники, серед яких і немало студентів. Куррас в ролі “поліцейського” вирішив відкрити вогонь і поцілив у потилицю 26-річному Бенно Онезоргу.

Демонстрант помер, а “Штазі” моментально перервало співпрацю і зв’язок із вже колишнім агентом. Усі подальші спроби Курраса відновитися на посаді в “Штазі” розбивалися об стіну. Тому він спокійно вийшов на пенсію і мирно дожив до 2014 року. Він так і не поніс покарання за скоєний злочин.

Граючи на страху, “Штазі” запускали своїх агентів у такі місця, куди навіть очі звичайних правоохоронців боялися дивитися.

Найуспішнішим шпигуном відомства вважають Ґюнтера Ґійома. Його історія почалася ще у 1950-х, коли влада НДР вислала його з дружиною в Західний Берлін під виглядом біженців. 

За кілька років пристосування до “нового” життя він пробрався у політику. А у 1970-х став довіреною особою і найближчим помічником тодішнього канцлера Віллі Брандта.

Віллі Брандт
Німецький та європейський політик Віллі Брандт

Відтоді Ґійом активно зливав у Москву будь-яку інформацію про політичні наміри федерального уряду. Дослідники вважають, що саме завдяки його шпигунській діяльності ратифікували договір між ФРН, СРСР, Польщею і НДР про східні кордони ФРН після війни.

За ним 11 місяців вели спостереження, але не могли “спіймати на гарячому”. Лише в 1975 році його заарештували і засудили до 13 років ув’язнення, а його дружину – до 8 років.

Ґюнтер Ґійом
Шпигун “Штазі” Ґюнтер Ґійом

Віллі Брандт пішов у відставку і цю операцію назвали найуспішнішою в історії “Штазі”.

До речі, співпраця з політиками для відомства – не нерідкість. Колишній канцлер Німеччини Гельмут Коль теж “користувався” його послугами.

У 1980-х “Штазі” впихнули свій ніс й у ракетний договір між США та СРСР. Річ у тім, що у Західній Німеччині знаходився основний ударний компонент НАТО. Американці розмістили там понад 100 установок для запуску балістичних ракет середньої дальності. 

Ризик для СРСР був у тому, що така ракета могла би долетіти до стратегічно важливих об’єктів тодішньої Росії менше, ніж за 10 хвилин, а збити таку зброю на той час було практично нереально.

Ракетний договір між США та СРСР
Договір був підписаний Михайлом Горбачовим та Рональдом Рейганом

Тож “Штазі” посприяли підписанню Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності між США і СРСР у 1987 році.

У 1989 році країну сколихнув переворот. Розгніваний натовп практично захопив штаб-квартиру “Штазі”. Щоб уникнути розголосу і розповсюдження інформації про діяльність німецьких агентів, Радянський Союз вирішив допомогти і почав ліквідацію документів.

Їх рвали, дробили і ховали у мішки. Перепсували стільки архіву, що його відновлення триває до сьогоднішнього дня. Разом з тим розпустили і саме “Штазі”.

Розпад
Демонстрація громадян НДР перед будівлею відомства у Берліні, 1990 рік

На цьому історія могутньої (хоч і горезвісної) слави німецького відомства закінчилася.

Чи чули ви коли-небудь ім’я Маттіас Варніг? Це колишній агент “Штазі” і друг Володимира Путіна. Обоє здружилися, коли працювали у спецслужбах СРСР і НДР.

Путін і Варніг
Володимир Путін та Маттіас Варніг

Сьогодні Варніг є членом наглядової ради трубопроводу “Роснєфть” та російського держбанку ВТБ. Путін навіть нагородив його “орденом Пошани”. Таку відзнаку отримують тільки ті, хто “вклав” у розвиток Росії.

До чого це ми? Просто Варінг є генеральним директором компанії Nord Stream 2 AG – це оператор “Північного потоку 2”.

Що відомо про “Північний потік-2”?Це магістральний газопровід через Балтійське море з Росії до ЄС, у який “Газпром” хоче перенаправити більшу частину газу з ГТС України. Газопровід має постачати газ до Європи в обхід України, наразі він готовий приблизно на 92%.

Однак президент США Трамп підписав бюджет на 2020 рік, у якому передбачені санкції проти компаній, що будують другу гілку “Північного потоку-2” через Балтійське море. Тож будівництво газопроводу в обхід України наразі затягується. У Росії все ж запевняють, що добудують “Північний потік-2” навіть попри санкції. Планують це зробити не пізніше першого кварталу 2021 року.

Північний потік-2
Мапа “Північного потоку-2”

Джерело Телеканал новини «24»

Теги
Facebook
Close