Новини України

Чому і як в’язні масово тікають з українських тюрем. Розслідування Ліги корупції

Чому і як в’язні масово тікають з українських тюрем. Розслідування Ліги корупції
У цих режимних закладах є тільки один вхід і вихід. Вони оточені високими мурами та колючим дротом. Периметром бігають сторожові собаки. А на вежах чергують озброєні вартові. Та не всі засуджені готові мотати термін від дзвінка до дзвінка. Щороку в Україні тікає кілька десятків в’язнів. Засудженні вчиняють бунти і захоплюють потяги під час етапування. Примудряються тікати з тюрем суворого режиму. А подекуди, як у голівудських фільмах, за в’язнями до буцегарні прилітає вертоліт. Хто ж має дуже багато грошей – може банально купити квиток на волю. За гроші влаштують повний комплекс, аж до виїзду з країни.

148 тюрем та СІЗО. 55 тисяч в’язнів. І приблизно 80 втеч щороку – така статистика пенітенціарної системи.

Окрім буцегарень середнього та суворого режиму, в Україні є десятки колоній-поселень і виправних центрів – там тримають засуджених за легкі злочини. Саме з таких закладів тікають найчастіше. Та, як заведено, ненадовго.

У свої 25 років Олександр Кльоб вже має статус рецидивіста, а його особова справа перекреслена спеціальною червоною міткою – це означає, що в’язень схильний до втечі.

Як катують людей в українських інтернатах. Розслідування “Ліги корупції”

П’ятірка зеків рухалась у напрямку Хмельницького. Під виглядом місцевих вони намагалися пройти через село, та втікачів впізнали діти. Правоохоронці прибули за лічені хвилини.

Гуляєв і компанія пробули на волі лише кілька годин. Натомість Гадзіна у цей час навправлявся до рідного містечка Чемерівці. Від Скібнева це 60 кілометрів.

Дорогою кримінальник натрапив на поліцейський пост. “Дивлюся, біля “Пріуса” стоять хлопаки, дивляться на планшеті якесь відео і сміються. Можна було обійти, але я думаю, тихенько пройду, доки вони відео дивляться”, – говорить Гадзіна.

112.ua

Але план не спрацював. “Я перечепився за камінь, і вони почули. Починають мене оточувати”, – додає арештант.

Кримінальник здаватися не думав. Витягнув пістолет. “Я руку тримаю за спиною, знімаю із запобіжника пістолет, стріляю над ними. Вони починають падати. Падає цей планшет”, – розповідає Гадзіна.

Зек дав драпака, копи ринули за ним. Поліцейські почали стріляти. “Випустили по мені майже три магазини. Кулі пролітали мимо”, – розповідає втікач.

Кримінальник від погоні відірвався. “Дістався додому, побачив своїх дітей, рідних”, – розповідає Гадзіна. А потім він сам здався поліції. Родичі переконали.

Шістьох втікачів судять ще з кінця 2016-го. Їм загрожує від 9 років і до довічного. Майже всі про втечу шкодують.

Єдиний, хто не шкодує про скоєне, – Роман Гадзіна. Саме йому за організацію втечі і поранення правоохоронців, найвірогідніше, світить вишак. Пожиттєве позбавлення волі.

* * *

Вінничина. Стрижавська виправна колонія номер 81. Саме тут відбулася наймасовіша втеча з буцегарні за всю історію України.

2008 рік. У тюрмі наглядачі недорахувалися аж шістьох засуджених.

“Зміна обходила периметр і на зовнішній стіні знайшла отвір, який був підкопом”, – говорить співробітник колонії № 81 Сергій Березов.

Згідно з офіційною, версією тунель тягнувся від промзони і до свободи. Це близько 30 метрів.

Але є й інша версія. Це генерал-майор Анатолій Банюк – його називають легендою пенітенціарної служби. У дев’яностих та нульових Банюк керував пенітенціарною службою на Вінничині. Він пригадує, якраз у той час київське начальство почало збирати з тюрем данину.

“Приїхав Пташинський з Києва. Це перший зам голови департаменту. Він трошки випив і каже: “А чого це всі платять в Україні, а ти не платиш?” – “А що платити?” – “Ну як що, долари!” – “А де ж я їх візьму?” – “Я ж тільки зарплату получаю, гривні!” – “А це твоя справа”. Кажу: “Та пішов ти подалі!” І з цього почалося”, – розповідає Анатолій Банюк, генерал-майор у відставці.

112.ua

Перетворювати колонії на кримінальний бізнес генерал відмовився. І поплатився за це посадою. Анатолій Банюк стверджує: втечу шістьох засуджених організували, щоб його звільнити. І ніякого підкопу не було.

“Навіщо їм тікати? Їх через КП пропустили, через вахту. А для вигляду зробили невеликий підкоп. Тому що неможливо прокопати такий тунель під землею, щоб можна було звідти вибратися”, – впевнений Банюк.

Генерал переконує: все вирішили гроші.

До речі, слідчі так і не перевірили, чи справді під всією тюрмою тягнеться довжелезний тунель. І що цікаво, за 10 років після втечі на території Стрижавської колонії ніде не провалилася земля.

Ще одним майже рекордним роком для українських буцегарень став 2015-й. Тоді втекло 4 засуджених з колоній середнього рівня безпеки й один – з тюрми суворого режиму.

Високі мури, колючий дріт і вартівні на периметрі. До початку 2018 року у цих стінах була Березанська колонія суворого режиму. Зараз вона розформована.

У жовтні 2015-го тут трапилася надзвичайна подія – з тюрми суворого режиму втік засуджений.

Андрій – це і є той самий утікач. Тікав о 6-й ранку. Як саме відімкнув камеру, він навіть на суді не зізнався.

До того часу за крадіжку автомобіля Андрій відсидів у Березані вже 3 роки. Територію добре знав. Засуджений вміло оминув камери спостереження. Від волі його відділяло дві лінії парканів.

Територія між огорожами називається периметр зони. Її патрулюють собаки.

“Я повз собак проходив, вони просто на мене дивилися. Не гавкали, лише хвостами махали. Може думали, що я їм щось поїсти дам”, – розповідає втікач.

112.ua

Далі залишалося перестрибнути триметровий паркан з колючкою.

Зникнення арештанта помітили за півгодини. Тоді Андрій вже їхав з Березані до міста Буча під Києвом. Там і поселився.

На волі Андрій почав промишляти тим, що вміє – викрадати машини. За два місяці на цьому і погорів.

“Викрав машину, поставив на стоянку, через пару днів прийшов, і там на мене чекала засідка”, – розповідає Андрій.

За втечу Андрію додали три роки тюрми. Вини працівників Березанської колонії у втечі засудженого правоохоронці не виявили.

* * *

Йому двічі вдавалося втекти від слідства. Його ім’я добре відоме і в політиці, і в кримінальних колах. Олександр Шепелєв – у його послужному списку фінансові махінації, привласнення бюджетних коштів і замовні вбивства.

Шепелєв мав власний комерційний банк. З 2006 і до 2012 був народним депутатом. У 2013-му Шепелєва звинуватили у відмиванні кількох сотень мільйонів гривень. Але затримати не встигли. Екс-депутат втік за кордон. Але пізніше Шепелєв був затриманий в Угорщині з фальшивим паспортом, а в 2013 році його видали Україні.

Шепелєва посадили у столичну Лук’янівку. Одначе надовго під вартою він не затримався. Спочатку він раптово захворів.

“Лікарі, які оглядали його в СІЗО, написали що у нього енцефаліт, що у нього набряк легенів, що йому залишилося жити лічені тижні, і він ніяк не може перебувати у слідчому ізоляторі”, – розповідає журналіст Володимир Бойко.

У 2014-му Сергій Старенький був головою Пенітенціарної служби. Колишній посадовець запевняє – втеча Шепелєва була добре продумана й оплачена.

За словами Старенького, лише за дозвіл покинути СІЗО екс-нардеп заплатив шалену суму, але кому саме, не уточнює.

“Я єдину оперативну інформацію маю, що це коштувало мільйон доларів”, – говорить Старенький.

У лікарні цінного в’язня чомусь помістили не в спеціалізовану закриту камеру, а до звичайної палати. Лише приставили до нього трьох наглядачів. Зранку 6 липня 2014-го нібито важкохворий Шепелєв втік.

“Це було заплановано заздалегідь. Його забрала машина. Наскільки було слідством встановлено, то був чи його брат, чи якийсь родич”, – говорить Старенький.

Разам з Шепелєвим зник один з конвоїрів – Олег Бондаренко.

“Сама втеча мала місце о 5-й годині ранку, і лише о 10-й годині посадові особи ДПтС повідомили правоохоронні органи про втечу”, – говорить екс-прокурор Києва Сергій Юлдашев.

Так само тодішній прокурор Києва Сергій Юлдашев заявляв, що до втечі підозрюваного можуть бути причетні лікарі.

Та, зрештою, нікого з медиків до відповідальності не притягнули. За втечу в’язня займаних посад тоді позбулися начальник Лук’янівського СІЗО Олександр Родченко і голова Пенітенціарної служби Сергій Старенький. Умовні терміни отримали два правоохоронці, які недогледіли Шепелєва. А про наглядача Бондаренка досі нічого не відомо.

Тим часом з 2014-го року утікач Шепелєв жив у Росії. Українська прокуратура кілька разів надсилала запити про екстрадицію, але Кремль видавати Шепелєва відмовився. Є інформація, що дозвіл жити в Росії обійшовся колишньому нардепу у кругленьку суму.

“Називали суму в 10 мільйонів доларів”, – розповідає Старенький.

8 лютого 2018-го Шепелєва в Україні затримала СБУ. З собою він мав фальшивий паспорт з тризубом і посвідчення полковника так званої “ДНР”.

112.ua

Тепер окрім багатомільйонних фінансових відмивань, розкрадань державних коштів і замовних убивств, Шепелєву інкримінують ще й державну зраду. Слідство ще триває, а самого Шепелєва спочатку помістили в ізолятор СБУ, а наприкінці 2018-го перевели до київського ізолятора тимчасового тримання. У Лук’янівське СІЗО, звідки йому колись вдалося дременути, Шепелєва не везуть.

* * *

16 березня 2013 року на територію Петрівської виправної колонії, що на Кіровоградщині, сів вертоліт. Максим Дьомкін якраз відбував там покарання і все бачив на власні очі.

Гвинтокрил прилетів за фінансовим махінатором Дмитром Тичковим.

“Ця людина залізла в цей вертоліт, а ззаду підбігли ще пару ув’язнених і почали влазити в вертоліт. І водій вертольоту сказав, що не буде їх брати. Бере ключі витягує із запалювання і викидає їх з вікна”, – розповідає Дьомкін.

За іншою версією, гелікоптер не зміг злетіти, бо на заваді стали співробітники колонії.

Хай там що, але тоді втекти Тичкову не вдалося. Згодом його перевели у Кропивницький ізолятор. І вже звідти Тичков не просто втік, а зник, наче Коперфільд.

У вересні 2016-го конвоїри зранку недорахувалися Тичкова. У Генеральній прокуратурі підозрюють, невільник банально купив свободу. Заплатив гроші, і його випустили з камери.

“Відкрито справи щодо працівників, але поки що діло темне. Дуже важко довести, тому що, як правило, в такий момент чомусь не працюють камери відеонагляду. У них у всіх в один момент сіла батарейка, згоріла лампочка, відключився пульт”, – говорить слідчий ГПУ В’ячеслав Свірець.

За збігом обставин, Максим Дьомкін спочатку сидів разом з Тичковим на Петриківці, потім він вийшов, вкрав машину і в 2016-му загримів у Кропивницький СІЗО. Далі ще цікавіше. Дьомкін теж наважився чкурнути на волю.

112.ua

Разом з Максимом у камері було аж 10 арештантів. Тікати вирішив надранок, коли всі спали. Двері камери він відчинив заточкою. Далі Дьомкін вискочив на вулицю, а перестрибнути кількаметровий паркан для паркуриста – не проблема.

Під стінами СІЗО його вже чекало таксі.

За кілька днів втікача затримали. Зараз Дьомкін відбуває 6-річний термін у Харкові.

А наші журналісти вирішили подивитися, що ж то за СІЗО у Кропивницькому, з якого у 2016-му втекло двоє засуджених. Їх не запримітили камери спостереження, не побачили вартові на вежах, ще й сигналізація не спрацювала.

СІЗО розташоване у середмісті Кропивницького. Збудували тюрму ще за царя, у 1907 році. І, схоже, з того часу грошей на модернізацію майже не виділяли.

Спочатку з добрих 10 хвилин наглядач не міг відчинити вхід у каземати.

А далі, виявилося, що навіть ржаві замки тут велика рідкість. У СІЗО Кропивницького більшість камер взагалі не зачиняються. Замість добротних замків на дверях – защібки. Про замки тут нагадує лише інструкція.

Тобто кримінальники можуть з легкістю вибратися з казематів. А камер відеоспостереження катма.

Бракує не тільки відеокамер, у СІЗО величезний недобір кадрів. Не вистачає аж 40 працівників! Виявляється, під час втечі Дьомкіна у пункті спостереження взагалі нікого не було. Бо інспекторка працювала за двох.

На периметрі стоять вартівні. Але й з них нічого не видно. На столі старенький пульт охорони. Далі ще цікавіше. Стіни колонії мають бути обладнані сигналізацією. Де факто сирена є, але ремонтують її частіше, ніж вона працює.

Тобто каземати у СІЗО не замикаються, відеокамер катастрофічно бракує, сигналізація не працює, наглядачів не вистачає! І навіть це ще не все. Місцями паркан такий, що його будь-хто перескочить.

Прокуратура Кропивницького вже неодноразово зверталися до Міністерства юстиції з вимогою навести у СІЗО лад. Бо кілька сотень арештантів у будь-який момент можуть вирватися на волю.

Заступник міністра юстиції Денис Чернишов пояснює – грошей на капітальне оновлення у бюджеті немає, а закрити СІЗО не можна, бо нема куди подіти кількасот невільників. Але, принаймні, замки у Мін’юсті обіцяють встановити.



А наразі стерегти в’язнів від втечі наглядачам допомагають хіба що іконки. Ними у Кропивницькому СІЗО обвішана ледь не кожна стіна.



Джерело: 112.ua
14.02.2019

Схожі статті